Кінець епохи прийшов у Лозову на світанку 8 квітня 2016 року. Комунальники за якихось три години зняли пам’ятник Леніну. Усе пройшло тихо, без натовпу і демонстрацій: прибічники демонтажу радісно пили каву, противники мовчки переживали свій біль.
Лідери партсписків не завжди, але все-таки визначають характер партій. Журналістка "Наших грошей" Анна Сорока зібрала дані про перші номери з відкритих джерел, і навіть вони дали низку цікавих фактів.
На виборах 2015 року у лозівчан вже вдруге не надто великий вибір. Минулого разу ми обирали між трьома різними Сергіями, зараз же формула виглядає так:
два Сергія + два Ігоря Івановича + міліціянт Пономар (не той, про кого зазвичай думають).
"ІнфоПорт" кілька тижнів ходив за кандидатами, згадував їхнє минуле та вивчав програми, щоб скласти довідник для виборця.
Лист директора лозівського комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Сергія Єршова — це частина дискусії у друкованому варіанті "Газети про головне". Ми публікуємо позицію керівництва ЖУКа з інформаційною метою — а раптом і вам цікаво, у чому ж та різниця полягає. Редактор "ІнфоПорту" не знайшов у тексті нічого протизаконного, але виявив те, що може становити суспільний інтерес. Не стаючи ні на чий бік, наш портал надає майданчик для обміну думками. Читайте і ласкаво просимо в коментарі!
19 і 20 лютого Лозівщина разом з усією Україною вшановувала пам'ять жертв протистоянь на Майдані. На районному віче-реквіємі згадували смерті, а на міській масовій громадсько-політичній акції активісти вчили школярів протистояти примусу і відповідати на "Слава Україні!"
Втягнути місцеву владу у допомогу учасникам антитерористичної операції лозівські волонтери намагалися з червня. Самооборонівець і депутат Ігор Коломак виступав на сесіях міськради, Жіночий легіон переконував оточення міського голови — нічого не виходило. Офіційній Лозовій потрібен був власний шлях, власні причини і власні темпи.
Так і сталося: допомога пішла пізніше й інакше — від медицини, освіти, депутатів, підприємств-соцпартнерів влади. В основну фазу процес увійшов із третьою хвилею мобілізації, коли у війська відправили одразу за сотню лозівчан — практично у кожній структурі міста з'явилися свої мобілізовані, яких знають, за яких болить.
Загальна сума допомоги перетнула позначку у 100 тисяч гривень, і соцпартнери готують наступну порцію.
Цифри, які мало про що говорять, і заяви, які говорять дуже багато, — звіт начальника лозівської міліції Юрія Кобченка цього разу був нетиповим. Він мало що розповів про реальну криміногенну ситуацію, зате повідав про реальні стосунки з міськими можновладцями. Свою доповідь полковник міліції Кобченко представив на останній сесії Лозівської міської ради, 31 жовтня.
Пам'ятнику Леніну у Лозовій всього 38 років. І він дійсно важкий. Ніякої порожняви всередині — суцільний граніт. Я вам все зараз покажу.
Найгучніша подія вересня — обезголовлення лозівської організації Партії регіонів, вихід з неї міського голови Сергія Степанова, його найближчого оточення і 27 депутатів міської ради. Найгучніша, але не несподівана і вже точно не небачена.
У 2012 році щось схоже, хоча і в меншому масштабі, відбувалося з партією "Батьківщина", поки Юлія Тимошенко сиділа у тюрмі. У Лозовій тоді розвалилася міськрадівська опозиція: її лідер, Сергій Коба, разом з братом і дружиною (теж депутатами міськради) вийшли з "Батьківщини". Смерть однойменної фракції тодішні регіонали зустріли оплесками.
"Батьківщині", попри прогнози, вдалося вижити, лозівська опозиція після переформатування теж продовжила свою лінію. Сергій Коба перейшов в "УДАР" і разом з ним влився у Блок Петра Порошенка. Нині він на прохання ІнфоПорту коментує розвал ПР, порівнює його з процесами дворічної давнини і розповідає, у чому полягає різниця між партійною дисципліною регіоналів та БПП.
В останній робочий день минулого тижня, 5 вересня, Лозівський міський голова Сергій Степанов вийшов з терміновою заявою: він та більшість міськрадівських регіоналів вийшли з Партії регіонів. У вузькому колі фракції "Наш дім — Лозова" це озвучили напередодні ввечері. Без запрошення на історичні збори залишилася група Шевченка-Литвинова — три тижні тому їх хотіли виключити з фракції та з партії, а тепер вони залишилися останніми регіоналами у Лозівській міській раді.
З Андрієм Шевченком, лідером групи "останніх", ми зустрілися з наступного після заяви дня. Поговорили про його оцінку того, що відбулося, про подальші партійні плани і про моральний аспект нинішніх виборів до парламенту.
Зазвичай після озвученої суми скепсис втрачається. Насправді ж грошей не вистачає.
У міській раді почала діяти нова група “Наше місто” у складі 12 депутатів. До неї увійшли представники ПР, “Батьківщини”, УДАРу, один позапартійний. Фракція регіоналів засудила рішення своїх членів, які увійшли до групи, і поставила питання про їхнє виключення з фракції та з партії. Тріщини, які намітилися у лозівській організації ПР у 2010 році, переростають у розкол. Хоча процес ще не завершився.
Євгена Городничука у Лозовій знають багато людей, причому переважна більшість — не в обличчя. Це той самий високий і худий хлопець із тризубом на гомілці. Він до холодів ходив у шортах, збираючи погляди ззаду під колінкою.
На голові в нього вистрижений чуб, у під’їзді висить портрет Тараса Шевченка, і серед документів 28-річного Євгена є членський квиток партії “Свобода”. До війни він працював на залізниці помічником машиніста.
Але зараз Женя — поранений солдат добровольчого батальйону “Айдар”. Два тижні тому, 5 серпня, у бою на вході до Луганську він “спіймав” кілька скалок у хребет і в ногу. У київському шпиталі, де лікарі займаються його важкими пораненнями, в Жені з’явився час на розмови.
Запрошення на екскурсію до лозівської школи №3 було вкрай наполегливим: її директор Володимир Барановський зателефонував після одного мого повідомлення на форумі. Згадав, що, коли два роки тому під час ремонту даху школу затопило, журналісти приїхали миттєво, а ось як там зараз, не цікавиться ніхто. Хіба можна було після такого відмовитися?
І, чесно кажучи, екскурсія була варта і цієї розмови, і прогулянки під холодним дощем.
