Хто у мери крайній?

На виборах 2015 року у лозівчан вже вдруге не надто великий вибір. Минулого разу ми обирали між трьома різними Сергіями, зараз же формула виглядає так:

два Сергія + два Ігоря Івановича + міліціянт Пономар (не той, про кого зазвичай думають).

"ІнфоПорт" кілька тижнів ходив за кандидатами, згадував їхнє минуле та вивчав програми, щоб скласти довідник для виборця.

Сергій Степанов

Чинний мер Лозової Сергій Степанов першим заявив про те, що братиме участь у виборах як самовисуванець і планує залишитися на посаді на другий термін.

Хто такий

Панютянин-лозівчанин, 53 роки, одружений, батько двох дорослих дітей, які живуть у Лозовій, дідусь. За першою вищою освітою — інженер-будівельник, за другою — магістр державного управління. Трудову діяльність починав майстром на заводі у Первомайському, виріс до заступника директора, а потім, на початку 90-х, пішов у бізнес — створив підприємство "Кредо" (оптові поставки напоїв, зокрема, пива, продуктів і сигарет).

Депутат Лозівської міськради IV і V скликань (2002-2010 роки), на той момент — член Партії промисловців і підприємців. Представник середнього бізнесу, як депутат нічим особливим не запам'ятався.

Міським головою став з другої спроби: у 2006 році його результат був третім, а у 2010-му Сергій Степанов переміг і став мером. Ішов з гаслом "Город ждет перемен", багато зустрічався з людьми по дворах. Говорив, що влада має бути відкритою для людей, обіцяв, що взує кирзові чоботі і особисто спускатиметься у проблемні підвали, що перевірить діяльність комунальних підприємств. Казав, що дасть зелене світло підприємцям, розвиватиме медицину, будуватиме дитячі й спортивні майданчики.

Мова Степанова завжди була непростою, не до кінця зрозумілою, але для лозівчан значно важливішим виявився прямий контакт, якого вони не мали з попереднім міським головою Литвиновим.

Чим запам'ятався

Як мер Сергій Степанов діяв активно, публічно, дещо авторитарно, не дуже гнучко, демонстрував бізнесовий підхід в усьому. Його називають системним менеджером. Визнавав, що політика має значний вплив на господарські рішення. Каденція Степанова припала на складний період: спочатку на становлення диктатури Партії регіонів та її розквіт, а потім — на крах системи, революцію і війну з усіма економічними наслідками.

Мером Сергій Степанов став, у тому числі, за підтримки керівника корпорації УПЕК Анатолія Гіршфельда, який пізніше став народним депутатом. Їхня тісна співпраця триває.

Прийшов без команди, але доволі швидко її створив. Поза посадами опинилося все ближнє оточення Литвинова (окрім вічного заступника по культурі Юрія Петренка). Сьогодні Степанов звинувачує цих людей у корупційних діяннях.

Одразу після обрання Степанов вбудувався у владну вертикаль: вступив до Партії регіонів, очолив її міську організацію і відсунув від керівництва нею старих регіоналів Литвинівських часів. Лідер фракції ПР у міській раді Андрій Шевченко відступився і пішов у тінь після суду на його батьком, новим лідером став Олександр Неділько, заступник Степанова із соціальних питань.

Степанов перетрусив всі комунальні підприємства у пошуках економічно вдалої моделі. Пропри тривалу критику ДЄЗа, він не зник, а перетворився на ЖУК. Комунальники доводять, що ці організації принципово різні, лозівчани відмінностей не помічають.

Для економії і впорядкування коштів та на виконання політики "згори" без вагань йшов на непопулярні кроки. Частково до непопулярного результату приводила і жорсткість Степанова у переговорах з керівництвом Лозівського району.

Розділення міської і районної медицини, переведення мешканців центру, Авилівки й Сахаліну у поліклініку на іншому кінці міста створило купу незручностей для лозівчан і викликало акції протесту. Сімейних лікарів повернули у центр, на Авилівці відкрили амбулаторію, але комплекс послуг там неповний, і людям все одно доводиться їздити на мікрорайон. Проблему вирішить відкриття повнофункціональної поліклініки на базі колишньої залізничної лікарні, яке анонсує Сергій Степанов, однак це буде вже після виборів.

Довести лозівчанам, що медична реорганізація була дійсно необхідною, що це були не лише емоції, мер не зміг. Невдоволенням людей тепер користуються його опоненти.

Аналогічна ситуація — із закриттям колегіуму №2. Питання ліквідації школи стояло кілька років, але громадськість повідомили, коли воно вже було фактично вирішене, у другій половині навчального року. До останнього нічого не знали навіть вчителі. Багато хто з батьків відчув себе ошуканим: якби вони знали про закриття, то а) думали б про переведення заздалегідь, б) віддали б першачка до іншого закладу, в) не вкладалися б в ремонти. Економія бюджетних коштів для багатьох залишилася примарною. Насправді ліквідація була необхідною умовою, щоб вибивати гроші з держбюджету — Лозовій тільки на школи не вистачало близько 12 мільйонів гривень, — але на цьому питанні увагу загострити не вдалося.

Нереалізованими проектами залишилися переведення Лозової на міні-котельні і будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу у дендропарку "Дружба". На перший мерія намагалася знайти гроші у кількох міжнародних банків, зараз допомагати шукати донора буде мер Харкова Кернес, з яким Степанов про це домовився. Фінансувати ж ФОК мав "Нафтогаз України", але після закладення фундаменту гроші так і не пішли. Сергій Степанов заявляє, що комплекс все одно буде і гроші на нього він шукатиме.

Значний акцент робив на молоді і дітях. Він ходив і знайомився з вихованцями музичних, спортивних шкіл і гуртків, запитував про потреби, залучав до шефства соцпартнерів міста. Привів у мерію юних лідерів з ради старшокласників і дав їм можливість щороку стажуватися у міських управлінців до Дня місцевого самоврядування. На Авилівці при школі відкрили дитсадок, по всьому місту регулярно встановлювали дитячі майданчики. Колегіум ліквідували, але у його будівлі працюватиме Лозівське училище культури і мистецтв, яке планує удвічі збільшити кількість студентів, та заочний факультет Харківської академії міського господарства. Степанов говорить про переговори і з іншими вишами.

За мерство Сергія Степанова у Лозовій почали створювати ОСББ, підремонтували центральні дороги, навели відносний лад на сміттєзвалищі, скасували плату за стоки власникам вигрібних ям, освітили низку вулиць і шляхів. Ремонтували ДЮСШ "Юність", міняли магістральні труби і дахи на школах. За словами Степанова, за його каденцію у місто зайшло близько 190 мільйонів гривень інвестицій.

Нинішнього голову не назвеш боягузом. Коли під мерію приходили протестувальники і рішучо налаштовані самооборонівці, він виходив на розмову.

Сергій Степанов залишився відкритим. Мер щороку зустрічався з лозівчанами на сходах, як робив це до виборів, не ховався від питань, вимагав від чиновників, комунальників і перевізників ввічливого ставлення до людей. Сесії міської ради стали зніматися і викладатися на її сайті, там само публікуються рішення міськради і виконкому. Єдине, не вистачає опублікованих декларацій держслужбовців, і ще турнікет на вході до мерії досі викликає багато нарікань у містян.

Під час голосування за питання, пов'язані з родиною Сергія Степанова та підприємством "Кредо" (виділення землі, продаж об'єкту), мер не брав у ньому участі. Рада жодного разу не відмовила.

У мерії надали таку довідку щодо об'єктів нерухомості, які перейшли у власність родини Степанова або підприємства "Кредо" за час перебування його на посаді міського голови:

Нерухомість:
— Об'єкт по вул.Володарського, 18 площею 278 кв.м придбаний шляхом викупу за 364,56 тисяч гривень відповідно до рішення Лозівської міської ради №593 від 23.03.2012 року.
— Об'єкт на м-ні 1, буд.22 куплений у приватної особи.
— Покинуті будівлі по вул.Парковій (тепер конюшня) куплені у геологорозвідки.

Земля:
— Приватизація ділянки по вул.Володарського, 18 площею 0,054 га за 162 тисячі гривень. Підстава — рішення ЛМР від 21.02.2014 року №1139.
— Отримання Степановою Н.М. у власність ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства по вул.Парковій відповідно до рішення ЛМР від 27.06.2012 року №645.
— Оренда ділянки площею 1,4 га для ведення сільгоспвиробництва по вул.Парковій відповідно до рішення ЛМР від 12.07.2013 року №962.

Революція і війна

Як відповідальний представник Партії регіонів, стояв на позиції, щоб "все було законно і стабільно". Після перших смертей на Майдані разом з більшістю у міськраді відмовився вшановувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання.
У лютому, коли смерті стали масовими, хвилину мовчання запропонував сам.

Опозиційний депутат Сергій Коба звинувачує міську владу у тому, що та відправляла автобуси бюджетників і тітушок на антимайдан, цим начебто займався безпосередньо віце-мер Неділько.

Сергій Степанов брав участь сам і посилав бюджетників на з'їзди регіоналів у Харкові, зокрема, коли створювався Добкінсько-Кернесовський "Український фронт". На тому з'їзді, на якому чекали Януковича, аби він оголосив чи то про відділення півдня і сходу, чи то попросив Путіна ввести війська, і з якого втекли Добкін із Кернесом, Степанов теж був, але наче вже сам.

Окремі лозівські самооборонівці звинувачують міського голову, що у перші тижні воєнного конфлікту, коли на Донбасі почалися збройні захоплення органів влади, він готовий був здати місто терористам. Сергій Степанов називає це нахабною брехнею і говорить, що позиція його завжди була однаковою: Україна — єдина. Новини тих днів підтверджують, що він повторював ці слова під час кожного зібрання, присвяченого ситуації у країні та в місті.

Неоднозначний вислів перед широким загалом Сергій Степанов дозволив собі лише раз.

— Якщо доведеться нам визначатися, де нам бути, у якій країні, моє залізне переконання, що це має бути у рамках закону, причому в рамках законів України, — заявив він у квітні 2014 року на зборах активу Лозової.

Зараз мер не може пояснити, що мав на увазі, кажучи "якщо доведеться нам визначатися, де нам бути, у якій країні". Говорить, не пам'ятає, щоб таке казав.

Коли волонтери почали збирати допомогу армії, офіційно жодну з волонтерських організацій Степанов не підтримав, але гроші давав. Організовував бюджетників, аби вони відраховували частину зарплатні у підтримку учасників АТО, викликав соцпартнерів. Зібране місто відправило у тренувальний табір під Чугуєвом і бійцям 92 ОМБр у Щастя.

З червня 2014 року місто надає допомогу біженцям. Механізми запустилися не одразу, значну допомогу спочатку надавали волонтери, різні фонди, у тому числі, проросійські, і міжнародні організації. Але згодом переважну частину турботи про переселенців міські служби взяли на себе. Дітей без проблем беруть у навчальні заклади, дорослим оформлюють допомогу, надають тимчасове житло і навіть квартири тим, хто вирішив залишитися у Лозовій.

Квиток Партії регіонів Сергій Степанов не здавав іще півроку після розстрілу Майдану. Після втечі Януковича говорив, що залишається членом ПР, хоча на неї лягла кривава пляма, і розуміє всю відповідальність. Вийшов з партії у вересні 2014 року, коли та фактично припинила своє існування. Досі у жодну партію не вступив. У його оточенні кажуть, він тепер вкрай обережно ставиться до участі у політсилах.

Що планує робити на посаді голови

Якщо пропустити складні офіціозні формулювання, то основний зміст програми Сергія Степанова — він збирається продовжити почате.

Своїм головним пріоритетом називає молодь: вона не повинна їхати з Лозової. Для цього хоче продовжити залучати виши, аби випускники отримували вищу освіту вдома. Обіцяє підтримувати талановитих дітей, Палац культури, доремонтувати ДЮСШ "Юність" з басейном (об'єкт вже внесений у програму соціально-економічного розвитку Харківщини на 2016 рік, аби профінансували), провести велику реконструкцію стадіону "Локомотив" — гроші проситиме одразу з державного і обласного бюджетів, а також з міської скарбниці. Проект "Стажист" триватиме.

У наступній каденції Степанов планує провести об'єднання громад і розробити програму підтримки громад Панютиного і Домахи (нічого не сказано про втілення).

У медицині заявляє принцип "покращувати і розвивати". Окрім відкриття поліклініки у центрі міста, Сергій Степанов збирається докорінно поліпшити умови для хворих у стаціонарі міської лікарні.

Обіцяє створити центр реабілітації інвалідів, підтримувати учасників АТО, переселенців і волонтерський рух.

У розділі "ЖКГ" кандидат планує продовжити почате і надолужити згаяне: доробити єдиний диспетчерський центр для оперативного реагування на аварії (він створюється вже кілька місяців), зайнятися свердловинами з питною водою і внутрішньоквартальними шляхами-тротуарами, знайти гроші на переведення міста на міні-котельні (у цьому вже допомагає Кернес), організувати міський пляж, розвивати парки і створити щось на кшталт парку Горького у Харкові.

Для наповнення бюджету, говорить, створюватиме сприятливі умови для малого і середнього бізнесу (частина підприємців на Степанова серйозно ображена через закриття авторинку і заганяння торговців на майданчик за керосинкою; частина скаржиться, що умови для ведення малого бізнесу у Лозовій в принципі складні). Шукатиме гроші у ґрантових програмах. Іти назустріч місцевим підприємствам, аби вони створили 1000 робочих місць — Степанов впевнений, що заводи швидко можуть надати таку кількість вакансій, були б спеціалісти.

Кандидатуру Сергія Степанова підтримують партії Відродження, Партія промисловців і підприємців, Сила людей, Сильна Україна, народний депутат Анатолій Гіршфельд, депутат облради і кандидат туди ж Колесніков.

На початку агітаційної кампанії Степанов ішов як самовисуванець і під гаслом "Спільний досвід — місту та громаді!", зараз на бордах написано "Громаді — мир та стабільність" і з'явився напис "Відродження", хоча офіційно Сергій Степанов залишається самовисуванцем.

Сергій Зеленський

Районний аграрій і депутат Харківської обласної ради від Лозівщини вирішив завоювати місто. Інтернетом швидко рознеслася його фраза "у районі я надоїв". Іде як самовисуванець.

Хто такий

Сергію Зеленському 50 років, народився у Лозовій, одружений, має двох дітей, дідусь. Після школи пішов працювати фрезерувальником на ЛКМЗ, потім була служба в армії і диплом економіста з бухобліку у сільському господарстві. Попрацював у колгоспі Кірова, перейшов до Міжрайагропостачу і за кілька років очолив його. У 2001 році заснував сільськогосподарське підприємство "Лозівський агропромтехсервіс", з яким пов'язаний досі.

Тричі обирався депутатом Лозівської районної ради — ІІІ, IV і V скликань (1998 — 2010 роки), останнього разу як безпартійний від "Нашої України". У 2010 році вступив до Партії регіонів і став депутатом Харківської обласної ради.

Паралельно, у 2005 — 2010 роках був держслужбовцем, очолював Лозівську районну державну адміністрацію.

Чим запам'ятався

На початку 2000-х "Лозівський АПТС" вже був міцним господарством з приємними для районної статистики результатами, а його керівник — Сергій Зеленський — молодим енергійним аграрієм. У 2003 році через погану погоду господарства Лозівщини значно недоотримали врожаї і гроші, але Зеленський закінчив рік з прибутком у мільйон гривень. Дружив з тодішним головою району Ревою, аграрієм Орловим.

Вимогливий господар. У Зеленського завжди все під контролем — і густота сходів, і рівність рядків, і що там торохтить у двигуні, і що роблять його люди. Повз поле, ферму чи машинний двір просто так не проїде.

Роботу організовує з перспективою, від кожного працівника вимагає професіоналізм і повну віддачу (у сільському господарстві інколи це ледь не цілодобова робота). Хто спрацювався із Зеленським, стіною стоїть за свого керівника: він примушує викладатися, але платить нормальну зарплату, забезпечує умови, зокрема, обіди в поле, дає можливість працювати на сучасній сільгосптехніці.

За порушення карає жорстко, реагує емоційно, слів не добирає.

Модель ставлення до свого господарства Зеленський переніс на Лозівський район, коли став головою райдержадміністрації. На роботу він приходив до 7 ранку, відповідно, ті, кого він міг викликати, мали бути вже на місці.

Сільських голів ганяв за виконання бюджетів, аграріїв — за порядок на полях, виплату зарплати і пайових. Сільгоспникам, які погано обробляли землю, погрожував забрати її і передати більш відповідальним підприємствам. Про законність такої дії казав "я знайду, як". Аграрії вірили, боялися і виконували "рекомендації".

Наскільки реальною була загроза, судити важко, оскільки якщо такі факти і були, на широкий загал їх ніхто не виносив. Ходять розмови, що Зеленський був у тісному зв'язку з прокуратурою і міліцією, мав змогу проводити потрібні справи, ділити землю, але доказів такої діяльності "ІнфоПорт" не має.

Фактом є те, що вже у 2007 році на Лозівщині не залишилося покинутої землі — усе пішло в обробку. Наступного, 2008 року, Лозівський район зібрав рекордний за часи незалежності врожай у 200 тисяч тон зернових. Сергій Зеленський отримав за це почесну відзнаку губернатора, але аграрії залишилися не дуже задоволені результатом: вони довго не могли продати зібране.

Запам'ятався Сергій Зеленський і тим, що його дуже любив тодішній голова Харківської облдержадміністрації Аваков. Йому подобалися енергійність лозівського керівника, заповзятливість, вміння знайти хитрий, інколи неможливий вихід, пояснювали в оточенні губернатора. У Лозівському районі не залишалося неосвоєних коштів (коли область дала, а витратити не встигли), тому субвенції Лозівщина отримувала легко. За Зеленського швидко йшла газифікація, сільським школам передавали комп'ютерні класи, у Краснопавлівці переробили систему опалення.

Показовим є коментар Арсена Авакова під час відкриття Краснопавлівської міні-котельні:

— Плани у нас були ширшими, ми планували в Лозівському районі йти ще далі, Лозова вимагає дуже серйозного втручання (з переведення на міні-котельні — ред.). Але мер міста Лозової [Литвинов] не такий хитрий, як голова районної адміністрації, тому об'єкт в Краснопавлівці вийшов перший.

Зеленський пишається тим, як відкрив у Лозівській центральній райлікарні відділення гемодіалізу. Для того, щоб отримати обладнання, треба було за два місяці зробити капремонт у старих приміщеннях. Гроші на це голова району зібрав з сільгоспвиробників, вклався у терміни, і ЦРЛ отримала апаратуру.

— Це яскравий приклад того, що я знаю, як робити, — каже він.

У сільгоспвиробників Лозівщини є своя асоціація, якою вони збирають кошти на різні соціальні запити і перекривають дірки у бюджеті району. Чимось схоже на те, що роблять соцпартнери міської влади і підприємці, яких заохочують допомагати через "листи щастя".

У сільських радах, землі яких обробляє підприємство Сергія Зеленського, його ледь не обожнюють: "Лозівський АПТС" суттєво допомагає усій тутешній соцсфері. Як депутат облради, підтримує дитячі садки, школи, бібліотеки і ФАПи району, громадські організації. Співпрацював з благодійним фондом Гіршфельда "Патріоти", був його довіреною особою на виборах до Верховної Ради у 2012 і 2014 роках.

Зеленський завжди вмів домовлятися заради того, що вважав своїм — спочатку щодо свого бізнесу, потім щодо району. Говорить, за час керівництва райдержадміністрацією завів у район 60 мільйонів гривень тільки бюджетних коштів. Хвалиться, що бюджетники вчасно отримували зарплатню і мали премію (районні медики підтверджують).

Однак з ким домовляється Зеленський і на яких умовах — про це він говорити не хоче. Відповідає, що не розкриватиме свої секрети. До законодавства ставиться філософськи: якщо закон створює проблему, то не відмовляється піти обхідним шляхом, навіть якщо цей шлях неоднозначний.

Революція і війна

Протягом останніх п'яти років Сергій Зеленський був членом Партії регіонів. З гордістю говорить, що не дав зганьбити своє ім'я.

Під час подій на Майдані у Києві гучних заяв не робив, але 30 січня 2014 року, разом з більшістю регіоналів облради, надів футболку з написом "Беркут" на підтримку бійців цього спецпідрозділу. На той момент беркутівці вже були відомі кривавим розгоном студентів-євромайданівців, після чого й піднявся Майдан, а також численними побиттями затриманих майданівців і журналістів, нападом на український прапор.

Зараз Сергій Зеленський пояснює футболку "Беркуту" так:

— У мене позиція одна: як ви будете сьогодні відноситися до того, що сьогодні у сімей нема батьків? Сьогодні діти сиротами остались. На дітях що, написано "Беркут" чи шо-то ще? На дітях не написано. Поінтересуйтесь, а як сьогодні живуть ті сім'ї. І на той момент хлопці, які виконували наказ, виконували присягу, яку давали, якщо б вони її не виконали, вони були б ким? Зрадниками. Надо судить командирів, які давали ці злочинні накази, а хлопці рядові, ви мене вибачте, не надо робить їх пушечним м'ясом, їхні родини.

До відома: станом на січень у численних сутичках на Майдані постраждали більше 200 працівників МВС, загинув один — представник Держслужби охорони, якого застрелили біля гуртожитку "Беркуту" невідомі. З боку протестувальників кількість постраждалих на той момент перевищувала тисячу чоловік, троє майданівців були застрелені під час боїв, іще двоє померли внаслідок побиттів.

Коли почалася війна на Донбасі, Сергій Зеленський возив їжу на близнюківський блокпост та разом з іншими сільгоспвиробниками відправляв машини з продуктами у зону АТО. Волонтерам допомагав грошима вже у 2015 році.

З Партії регіонів (а також іще з 11 політсил, де його могли рахувати "своїм"), за його словами, вийшов у вересні 2015 року, перед тим, як зареєструватися кандидатом у мери.

Що планує зробити на посаді голови

Сергій Зеленський говорить з людьми просто, тією мовою, яку розуміють. Його програма б'є по слабких місцях мерства Степанова і дублює сильні позиції програми конкурента.

Управлінцям він обіцяє, що працюватимуть усі. Одразу уточнює, що роботи буде багато, значно більше, ніж зараз: хто впорається, той молодець. Згадує, що, коли був головою РДА, тим, хто не впорався, дав тихо піти. Команду не презентує, але поруч із Зеленським під час передвиборчої кампанії знаходяться люди колишнього мера Литвинова — екс-регіонали Сергій Гришин, Віктор Величков, не на виду, але неподалік Андрій Шевченко. Це досвідчені чиновники і політичні гравці, але вони мають негативний шлейф — і після Литвинова, і після того, як торік підтримувати кандидата у народні депутати Грицака у його боротьбі проти Гіршфельда.

Зеленський планує створити муніципальну міліцію і забезпечити цілодобове патрулювання вулиць міста. Нинішня міліція зараз взагалі цього не робить, тиждень тому визнав її начальник Микола Пономар, бо всі співробітники на блокпостах.

Критикує втручання Степанова у медицину міста і району, говорить, що створить єдиний медичний простір і буде "краще, ніж було" (яким чином цього досягне, не говорить). Особливу увагу обіцяє приділити оснащенню панютинської амбулаторії.

В освіті гарантує, що збереже мережу, при цьому згадує, як покращив умови у новоіванівській школі, переконав мешканців сусідньої Мальцівки перевести туди своїх дітей і закрив мальцівську школу — там було замало учнів і неналежна якість освіти. Також говорить, що залучатиме до Лозової виші і приділятиме особливу увагу закладам Панютиного, Авилівки і Домахи.

У сфері соцзахисту планує підтримувати громадські організації, зокрема, інвалідів, чорнобильців і різних ветеранів. Обіцяє, що водії більше не грубіянитимуть пільговикам.

Збирається перевести Лозову на міні-котельні і здешевити воду у Лозовій до рівня Харкова. На питання, яким чином це можна зробити, під час презентації програми відповів "коли я прийду, я тоді покажу". Пізніше, на зустрічах з людьми, почав говорити, що запропонує харківському водоканалу влити у себе лозівський водоканал, щоб рівень цін був однаковим. Системний ремонт тротуарів і внутрішньоквартальних доріг, за словами кандидата, почнеться вже у 2016 році.

Обіцяє повернути водорозбірні колонки "із запровадженням механізму відповідної оплати". Примітка: там, де люди за свої гроші встановили лічильники, колонки зараз діють. Також Сергій Зеленський говорить про бювети по мікрорайону з безкоштовною водою. Тут виникають питання, бо за часів його керівництва Лозівщиною районні комунальники виставляли рахунки навіть рятувальникам — за воду для гасіння пожеж з гідрантів.

Панютиному обіцяє зробити освітлення та дороги.

Підприємцям говорить, що не образить жодного представника малого бізнесу. На місці колишнього авторинку планує відкрити комунальний ринок. З великими підприємствами збирається побудувати нові партнерські відносини.

Для виконання програми збирається залучати інвестиції і кошти з держбюджету, бо вміє лобіювати такі питання. Говорить про встановлення бюджетної дисципліни, ефективність і контроль за кожною копійкою як джерела збільшення доходів міської скарбниці.

Сергій Зеленський іде під гаслами "Змін чекає Лозова" (перефразований слоган Степанова зразка 2010 року), "Маю довіру! Знаю, як працювати!". Кандидата підтримують партії Солідарність, Соціалісти, Нова держава, Волонтерська партія України, Наш край. Сьогодні стало відомо, що підтримує Зеленського депутат-батьківщинівець Сергій Ткач, хоча у цієї партії є свій кандидат, а також Опозиційний блок і особисто Михайло Добкін.

Ігор Коломак

Громадський активіст Ігор Коломак продовжує політичну еволюцію: був учасником протестних акцій, потім їх очолював, став депутатом міської ради, зараз висунувся на мера від Батьківщини.

Хто такий

У день виборів лозівчанину Ігорю Коломаку виповниться 44 роки. Він одружений, дітей не має. Закінчив СПТУ-36 за спеціальністю "кухар", у Харківському заочному машинобудівному технікумі отримав диплом економіста-аудитора. Пройшов армію, працював барменом, на початку 2000-х став підприємцем.

Політикою, за його словами, зацікавився під час Помаранчевої революції, приєднався до партії "Пора". Потім взявся за правозахисну діяльність, став представником "Міжнародного комітету захисту прав людини". Втручався у конфлікти підприємців з керівниками ринків, очолив протестний рух бізнесовців, став головою міської Профспілки підприємців.

Регулярно сперечається з комунальниками щодо дотримання законів в їхній діяльності.

Зараз є членом Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина", депутатом Лозівської міської ради від цієї партії і помічником-консультантом народного депутата від Блоку Петра Порошенка "Солідарність" Олега Барни.

Чим запам'ятався

У публічному просторі Ігор Коломак з'явився у 2006 році: мерія тоді зганяла ларьочників з центральних вулиць, Коломак вступився за права підприємців, допомагав їм шукати аргументи, надавав приміщення для зустрічей.

Згодом на центральному лозівському ринку почалися ролетні війни. Керівництво майданчику примушувало торговців купувати і встановлювати ролети, підприємці пручалися, бо це було дорого і, на їхню думку, невиправдано. Ігор Коломак шукав юридичні зачіпки і разом з підприємцями воював проти дирекції. Акції протесту йшли роками, у 2010-му представники дрібного бізнесу об'єдналися у профспілку, головою обрали Коломака. Попри це ролети потроху зайняли практично весь ринок, а дільність профспілки зійшла нанівець. Ігор Коломак із сумом констатував, що люди об'єднуються тільки тоді, коли стає вкрай погано, а потім розслабляються, не думаючи про перспективу.

Найбільше у Лозовій Коломака запам'ятали за його боротьбу з комунальниками. Він регулярно з'являвся на телебаченні, до нього почали звертатися люди, він вчив їх, як правильно оформляти претензії до комунальних служб, допомагав вести розмови з ними, контролювати виконання.

Просував таку форму самоорганізації мешканців, як створення будинкових комітетів, але досі виступає проти ОСББ. Будком дозволяє контролювати роботу комунальників і, на переконання Коломака, самостійно винаймати організацію з обслуговування житла. ОСББ треба створювати, коли держава виконає зобов'язання і зробить у будинку капремонт, вважає активіст.

Опоненти звинувачують його у популізмі, в тому, що він уникає відповідальності і пропонує людям керувати і не відповідати. Водночас Коломак регулярно закликає міську владу припинити панькатися з людьми: каже, ті мають усвідомити, що самі несуть відповідальність за стан будинку за межами своєї квартири.

У 2010 році пройшов до Лозівської міської ради від Батьківщини. Згодом фракція партії розвалилася, але Ігор Коломак залишився вірним партквитку.

Як депутат засипав міські служби депутатськими зверненнями і запитами, а потім повторними зверненнями і запитами, а потім іще усними зверненнями на сесіях, бо чиновники відповідали не те і не так, як вимагав Ігор Коломак. У цих виступах, попри нелюбов до нього основної маси депутатів, часто отримував підтримку міського голови Степанова. Той доручав підлеглим дати відповідь по суті або виконати обіцяне.

Практично на кожній сесії протягом п'яти років Коломак виступав в останньому розділі "Різне", часто озвучував проблеми конкретних лозівчан, щоб отримати публічні відповіді. Секретар міськради Тетяна Запорожець у перші роки нагадувала, що більшість з цих питань можна вирішити в управлінських кабінетах, але потім звикла. Дуже часто розділ "Різне" тривав стільки ж, скільки розгляд основних питань, а то й довше, і точно емоційніше.

Депутат Коломак регулярно не ходив на депутатські комісії і ставив у сесійній залі питання, на які спеціалісти вже давали відповідь раніше. Викликав цим обурення всього депкорпусу і звинувачення у тому, що ходить на сесії непідготовленим, діє непрофесійно. Сам реагував бурхливо, суперечки неодноразово переростали у крик.

Коли міськрада дозволила вирізати старі труби гарячої води, звернувся до прокуратури, аби та опротестувала рішення: Ігор Коломак роками доводить, що у таких питаннях мають брати згоду мешканців. На його переконання, рада не може розпоряджатися будинками, бо вони не є комунальною власністю, а на правах спільної сумісної власності належать місту й усім власникам приватизованих квартир. Прокуратура аргументи депутата сприйняла, звернулася до суду, але мерія справу виграла.

Ідейний, зазвичай принциповий, негнучкий, емоційний. Намагається довести свою правоту за будь-яку ціну, ігноруючи правові колізії і фактичний стан справ. Готовий боротися стільки, скільки буде потрібно для очікуваного ним результату, хоча це може тривати дуже довго. Кілька років пробивав, щоб у Лозовій прийняли статут міста. Зрештою ідею підхопило (чи перехопило) чинне керівництво міста, тепер статут є.

Одним з останніх яскравих вчинків Коломака стало його публічне вибачення перед мером. Торік депутат знімав агітацію кандидата у нардепи Грицака, під час якої той звинуватив Сергія Степанова у побитті конюха. Степанов позвався до Грицака щодо захисту честі й гідності, Коломак виявився співвідповідачем у справі як розповсюджувач. Щоб не іти до суду, Ігор Коломак пішов на мирову.

Революція і війна

Після початку Революції гідності передбачувано опинився на Майдані у столиці. Після повернення став одним з ініціаторів лозівського Майдану. З грудня протестувальники щодня збиралися в районі "хреста", потроху їхня кількість виросла з півтора до кількох десятків людей.

За прикладом західних областей, лозівські майданівці створили Народну раду, її головою обрали Ігоря Коломака. Після розстрілів на Інститутській та Грушевського у Києві і втечі Януковича разом з однодумцями ходив до перших осіб міста і району, вимагав, аби вони вийшли з ПР. Тоді протестувальники свого не досягли.

На початку збройного конфлікту на сході України вступив до самооборони, досі є її членом. Згодом багато самооборонівців пішли воювати, а Ігор Коломак став волонтером, займається цим і зараз.

Що планує зробити на посаді голови

Першими словами у своїй програмі Ігор Коломак визнає, що не має керівного досвіду. Також у кандидата відсутні команда й дипломатичний досвід у політичній площині, не він може похвалитися і зв'язками з важковаговиками, які лобіюватимуть інтереси міста в облраді, Кабміні і парламенті. Міськвиконкомівські старожили згадують, як колись щойно обраний Сергій Литвинов відмовився переходити з Компартії до партії влади, і Лозова два роки не отримувала жодної копійки субвенцій, поки мер не здався. Це реалії, в яких, можливо, доведеться працювати і новому міському голові.

Головним завданням Ігор Коломак вбачає створення дієвої територіальної громади — громадянського суспільства в окремо взятому місті. Кандидат пропонує чіткий механізм: будинки обирають будинкові комітети, квартали і мікрорайони — квартальні комітети, колективи підприємств створюють справжні профспілки, щоб керівник не міг здійснювати тиск на працівників і безперешкодно порушувати їхні права. Накази депутатам міської ради мають підійматися по цьому ланцюжку, у тому числі — і як народним обранцям голосувати за те чи інше питання.

Друге головне завдання, яке ставить перед собою Коломак, — створити незалежне громадське телебачення, яке чесно розповідатиме про міські справи і вчинки влади. Для цього він пропонує внести зміни у статут комунальної ТРК "Лозова", аби керівництво міста не могло втручатися в редакційну політику, і набрати фахівців-інформаційників.

У сфері ЖКГ пропонує створити умови для вільної конкуренції обслуговуючих підприємств, аби будинки самі обирали собі ЖЕК (зараз обирати можуть ОСББ, а з червня наступного року і всі інші будинки). Крім того, планує домогтися від держави грошей на капітальні ремонти багатоповерхівок: вона мала б профінансувати ці роботи за законом "Про приватизацію". Держава вже обіцяла профінансувати капремонти — в будинках, в яких створюють ОСББ, але грошей не дала, і фінансування лягло на плечі міського бюджету.

Коломак хоче повернути право переходити на автономне опалення там, де це можливо. У питанні водопостачання планує зайнятися пошуками альтернативних джерел, перейти на воду зі свердловин. Чинний мер піднімав це питання, але поки воно залишається теоретичним.

Обіцяє посилити контроль за продажем тютюну та алкоголю неповнолітнім.

Ігор Коломак хоче створити дієву громадську раду бізнесменів, які займатимуться місцевими інвестиційними програмами, стимулюватимуть здорову конкуренцію та контролюватиме ефективне використання бюджетних коштів. На модернізацію комунальних підприємств, яка дозволить знизити тарифи, планує залучати інвестиції. Яким чином це робитиме, кандидат у програмі не написав, але варто розуміти, що мова йде про десятки і сотні мільйонів гривень, і пошуком цих інвестицій займається кожен міський голова.

Хоче відкрити хлібзавод і створити підприємство з переробки сміття.

Окремим пунктом у програмі прописане відкриття притулку для тварин.

В епілозі Коломак зазначає, що у керма вже були міцні господарники з дипломами, зв'язками і досвідом, які довели країну до зубожіння. Про себе каже, що досвід прийде.

Ігоря Коломака підтримує його партія, ВО "Батьківщина". Іде під гаслами "Змінимо систему — змінимо життя" та "Шановні лозівчани! Найміть мене на роботу! Я готовий працювати на громаду!"

Ігор Кошляк

Боротися за посаду міського голови вирішив представник Соцпартії і водночас самовисуванець, спортсмен Ігор Кошляк. Він відверто визнав, що одна з причин цього кроку — поширення ідей його політсили, яка цього разу не змогла взяти участь у місцевих виборах.

Хто такий

Наймолодший кандидат, 41-річний лозівчанин Ігор Кошляк одружений, є батьком двох доньок. Має два дипломи — інженера-будівельника та магістра державного управління, як і чинний мер. Працювати став одразу після школи, токарем у Локомотивному депо, після армії відкрив свою справу. Починав з перепродажу хлібу, сьогодні його бізнес — це оптова торгівля і металопластикові вікна.

З дитинства займався футболом. Вже дорослим, у 2008 році, став співзасновником Федерації футболу міста Лозова, нині є заступником голови цієї громадської організації і членом виконкому аналогічної районної федерації. Засновував футбольні команди Лозової та Лозівського району, намагався реанімувати легендарний "Авангард".

Коли Лозівську РДА востаннє очолював Богдан Рева, у 2011 — 2014 роках, був головним спеціалістом відділу у справах молоді і спорту райдержадміністрації. Півтора року є безробітним, але на зустрічах з виборцями говорить, що потроху займається підприємництвом у Харкові.

Чим запам'ятався

Ігор Кошляк відомий переважно у вузьких спортивних колах. Як футболіст подавав надії, студентом вже змінив пріоритети і пішов у бізнес. Досі перебуває у непоганій формі, іще нещодавно грав за одну з команд району.

Ентузіаст масового спорту. Як спортивний функціонер активно просував по селах, серед молоді і дорослих, цілу купу видів, від футболу до бадмінтону і дартсу. Проводив змагання, за свої гроші купував призи. Більше року вкладав власні кошти у футбольну команду "ФК Лозова". Далі не потягнув, інших спонсорів не знайшлося, і команда припинила існування.

Кошляка згадують як відповідального чиновника, який навів порядок у справах і документах за своїм напрямком, працював прозоро.

Має амбіції. Після зміни керівництва райдержадміністрації хотів перейти на посаду заступника голови, аргументував це тим, що має потрібну освіту, знання, досвід, енергію і бажання. Його пропозицію не задовольнили, і Кошляк звільнився.

Революція і війна

Про позицію Ігоря Кошляка під час Революції гідності і війни на сході відомостей немає.

Що планує зробити на посаді голови

Окрім того, що в Коломака і Кошляка одні на двох перші літери прізвища та спільні ім'я й по-батькові, в них збігаються основні пункти програми.

Ігор Кошляк наполягає, що найперше має створити у Лозовій територіальну громаду, де рішення підніматимуться від будинкових комітетів через вуличні й квартальні комітети до міської ради. При цьому самоврядування він пропонує спустити на більш низький рівень, ближче до людей: щоб громадяни брали участь у формуванні тарифів, визначенні підприємств, які надаватимуть комунальні послуги, розпоряджалися землею і об'єктами у дворах багатоповерхівок, навіть формували бюджет.

Планує боротися з бюрократією, перевірити, чи законно нинішня міська влада розпоряджається громадським майном і грошима (провести аудит). Вважає, що віце-меру Петренку, який півтора десятка років відповідає за освіту і культуру, час звільнити місце.

На переконання Кошляка, місту потрібна незалежна преса і громадські формування з охорони громадського порядку.

Житлово-управляючу компанію вважає непотрібним посередником, пропонує її прибрати, а послуги отримувати напряму від безпосередніх виконавців.

Медичну реформу Степанова Ігор Кошляк хоче скасувати і відновити єдиний медпростір. Заявляє, що платити за все у лікарні — погана практика, на все має давати гроші міський бюджет.

Вважає, що гроші у місті є, їх потрібно правильно збирати, організовувати і скеровувати, і все мають контролювати платники податків. При цьому не до кінця розуміє структуру бюджету: говорить, бачив у ньому 12 мільйонів на благоустрій, і якби розділити ці кошти на всі будинки, то люди б відчули зміни. Але до статті "благоустрій" відносяться, зокрема, утримання і ремонт доріг, тротуарів, дитячих майданчиків, освітлення вулиць.

Його слоган — "Делаем з людьми і для людей!".

Геннадій Пономар

Цей розділ буде коротким: "ІнфоПорт" протягом двох тижнів намагався зустрітися з цим кандидатом, ознайомитися з його програмою і способами її втілення, однак Геннадій Пономар не знайшов часу. В останні дні перед виборами стало зрозуміло, чому.

Хто такий

Геннадію Пономарю (не плутати з Миколою Пономарем, начальником лозівської міліції) 45 років, народився в Чугуєві, школярем переїхав до Лозової. Розлучений, має двох синів. Офіцерське звання отримав у Ленінградському вищому політичному училищі, разом зі спеціальністю "педагогика і психологія, методика виховної роботи". Потім навчався в Харківському університеті внутрішніх справ, став юристом.

Служив спочатку у внутрішніх військах, потім в органах внутрішніх справ, як пише в автобіографії, на начальницьких посадах. Останнє місце роботи — начальник Близнюківського райвідділу міліції. Нині є позаштатним радником голови Лозівської РДА.

Член партії Народний фронт, але у мери пішов як самовисуванець — його політсила не бере участі у цих виборах.

Чим запам'ятався

За часів служби у міліції, на відміну від лозівського тезки, відомим не був.

Революція і війна

Коли на сході почалася війна, вступив до самооборони. Пізніше волонтером регулярно їздив на передову з іншим самооборонівцем Вадимом Яциною. Ці двоє бували у червоній зоні, возили українським бійцям і друзям, які пішли служити в "Айдар", продукти, воду, одяг і спорядження.

Що планує зробити на посаді голови

Програма Геннадія Пономаря на сьогоднішній день значення не має: він закликав лозівчан голосувати за іншого кандидата на посаду Лозівського міського голови — за Сергія Зеленського.

Післямова

Нинішні мерські перегони були короткими і насиченими, чисто її вели далеко не всі кандидати. Були маніпуляції, популізм, брехня, битва поліграфії і медіаресурсів, гречка, знищення агіток і майна.

Брудна кампанія — це також технологія, спрямована на те, щоб відбити у людей бажання іти на вибори: чим менша явка, тим простіше зробити потрібний результат.

Але та купка людей з активною громадською позицією, яка піде на вибори і голосуватиме з відкритими очима і холодним мозком, навряд чи здатна витягти на собі все місто, якщо більшість сховається і чекатиме, коли життя покращиться само собою.

Просто прийдіть на вибори. Якби ваш голос не мав значення, ніхто б не намагався у вас його вкрасти. Вони розуміють його цінність. Зрозумійте і ви.

Валерія Гецко