Шкільні екскурсії: Два роки після потопу

Запрошення на екскурсію до лозівської школи №3 було вкрай наполегливим: її директор Володимир Барановський зателефонував після одного мого повідомлення на форумі. Згадав, що, коли два роки тому під час ремонту даху школу затопило, журналісти приїхали миттєво, а ось як там зараз, не цікавиться ніхто. Хіба можна було після такого відмовитися?

І, чесно кажучи, екскурсія була варта і цієї розмови, і прогулянки під холодним дощем.

У серпні 2012 року на третю школу вилилася злива. За три дні — 33 мм опадів, ще день — і була б місячна норма. У цей час школа стояла без даху — його якраз капітально перекривали. Будівлю промочило наскрізь. До свята першого дзвоника залишалося три тижні.

До 1 вересня класи підсохли, але перед розгубленими батьками постала необхідність нового ремонту. Хто обурювався, хто зітхав. Єдине, що втішало всіх, — новий дах з гарантією у кількадесят років, який обійшовся у мільйон бюджетних коштів.

За два роки після потопу в мене є шанс перевірити якість покрівлі: під час екскурсії починається дощ.

Перше, про що говорить директор, — ніхто зі школи не тікає, хтось іде, хтось приходить. Називає це природньою міграцією і показує статистику: до зливи був 471 учень, зараз — 497. Приріст пройшов у багатьох паралелях, а в цілому додався цілий клас. 

У перший рік після потопу коштом батьків школу всередині відремонтували на 27 тисяч гривень. Цього року суму ще не підрахували. Володимир Барановський особливо наголошує: здають добровільно і не всі (по 150 гривень на рік, практично як всюди). Школа не має права тиснути.

На запитання про бюджетні кошти на ремонти директор відповідає — дах зробили. Перепитую, і все? І все, каже.

Після цифр у кабінеті він одразу веде на верхній, третій поверх.

Смугасті стіни — це декоративна штукатурка. Композиції з портретів учнів зустрічаються постійно. Запитую, чия це ідея. Відповідає із задоволенням: "Моя".

Ремонт класів у 27 тисяч не входить, але у жодній з класних кімнат на третьому поверсі немає й сліду від протікання.

Вологі плями на цій стелі — свіжа побілка.

Цей куток свого часу був залитий повністю.

Кабінет математики. Чисті лінії, прямі кути...

...ідеальна стеля.

В іншому кабінеті математики вчитель самотужки фарбує підлогу. Вручну.

Його клас щойно випустився, допомогти нікому.

У перший рік після зливи у кабінетах масово ремонтували стелі, цього літа настала черга підлог, говорить пан Барановський. Знову наголошує: ніякого примусу. Рішення про те, чи ремонтувати взагалі, а також чим і як, батьки приймають самостійно. За словами директора, це їм не байдуже, в яких умовах діти проводять половину дня, а то й більше. 

Один з кабінетів молодшої школи на другому поверсі — квіти, нова підлога і телевізор. Теж начебто з доброї волі батьків.

Туалети, як же без них. Зелений — хлопчачий — зробили у рік після потопу, рожевий — ну, ви зрозуміли — щойно відремонтований.

Залишається відремонтувати ще два, говорить пан Барановський.

А таке диво має бути в кожній школі — гігієнічна кімната для дівчаток, з бойлером. Насправді облаштовувати їх тільки починають.

Вчительську цьогоріч теж ремонтують. Викладачі скинулися по 100 гривень на нову підлогу (наче зі своїх). 

Завучів менше, їхні батьки на ремонт не здають, ось і сидить керівництво під плямистою стелею.

Сліди в кабінеті завуча історичні, не нові, говорить директор.

Є у третій школі закрите крило — безнадійно залите, відгороджене більше 10 років. Зараз тут залишились лише сліди стихії: стеля не тече, все давно висохло і більше не цвіте. Пахне сухою штукатуркою.

Однак і у це крило потроху пробираються ремонти. Одну кімнату готують під архів, другу — під живий куточок, третю вже використовують техпрацівники. Мови про повноцінне відновлення і відкриття цього коридору поки не йде.

Ремонт у коридорах роблять техпрацівники. Про них Володимир Барановський говорить дуже тепло: вони виконують важку роботу за мізерну зарплатню.

А ще директор говорить про плани — їх у нього багато. Наприклад, створити повноцінний внутрішній двір: закрити його ззовні і відремонтувати виходи у нього зсередини будівлі. Тоді під час уроків вхід до школи буде зачинений, а учні гулятимуть хоч і на свіжому повітрі, але під наглядом — ані тобі сигарет, ані на ринок збігати. Це трохи згодом.

Тим часом навколо школи відновлюють огорожу — коштом батьків і спонсорів, за особистої підтримки міського голови Сергія Степанова і безпосередньої участі його заступників. Цьогоріч матеріалу на весь периметр не вистачить, зітхає Володимир Барановський: він хоче якнайшвидше припинити ходіння сторонніх через шкільне подвір'я.

— Ще 2-3 роки — і я її (школу) зроблю. Дах — ні (залишилося доробити над одним крилом — ВГ), але всередині так, — не соромиться своєї ініціативності і наполегливості директор.

Але одразу ж тихо додає: "Хіба можна в нашій країні щось планувати..."

 

Фото: з мобільного (що маємо).

ПС: Із задоволенням надам слово батькам. Мій незмінний номер — 050-343-344-2, електронна пошта — Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра..

ППС: Завжди готова сходити на екскурсію і в інші школи.

Валерія Гецко