Такий молодий. І монументальний (нові фото)

Пам'ятнику Леніну у Лозовій всього 38 років. І він дійсно важкий. Ніякої порожняви всередині — суцільний граніт. Я вам все зараз покажу.

Пам'ятаєте, як багато розмов було навколо головного харківського пам'ятника Леніну? Зокрема, що він важкий і може провалити площу до метро, якщо його скидати? Скинули. Виявилося, він порожній і легкий, хоч і найбільший в країні.

Лозівський Ленін менший на зріст, молодший і важчий.

Фото 1. Пам’ятник Леніну на площі Леніна, жовтень 2014 року

Той Ленін, що нині стоїть на головній площі, — вже третій пам'ятник вождю у Лозовій. Перший — погруддя на постаменті — встановили невідомого року і у невідомому місці. Тобто, до війни і десь у центрі, але без конкретики. Співробітники музею, як не приглядалися до фото і скільки не розпитували старожитців, так і не з'ясували точного місця розташування.

Фото 2. Перший пам’ятник Леніну у Лозовій, центр міста

Погруддя зруйнували у 40-х роках минулого століття, під час війни.

Після війни у сквері на вулиці Жовтневій (нинішній сквер Шевченка) встановили новий пам'ятник — Леніна втілили у бетоні у повний зріст і підняли на постамент. Висота фігури — 3 метри.

Фото 3. Другий пам’ятник Леніну у Лозовій, 1963 рік

Фото 4. Той самий пам’ятник у сквері на вул.Жовтнева, 50-60 роки ХХ століття, Лозова

Життя пам'ятника обірвав... ювілей Ілліча. У 1967 році виконавчий комітет міської ради прийняв рішення побудувати до 100-річчя Володимира Леніна вже не просто пам'ятник — монумент. Звісно, з ініціативи міськкому партії.

Створення образу доручили скульптору Віктору Савченку і архітектору Миколі Черноморченку. Скульптор був людиною не простою: юрист, колишній головний прокурор Харкова, член делегації СРСР в ООН у Вашингтоні Віктор Савченко вже на пенсії перетворив хобі на основне заняття. Ліпив переважно Ленінів.

Для Лозової він створював 6-метровий прототип з глини. Планувалося, що разом із постаментом висота пам'ятника становитиме 8 метрів.

Фото 5. Проект пам’ятника Леніну у місті Лозова, вид спереду

З граніту мала виглядати ще й нога вождя.

Фото 6. Проект пам’ятника Леніну у місті Лозова, вид збоку

Після узгоджень з худрадою скульптор вніс кілька правок, фігуру у натуральний розмір відлили з гіпсу і відправили у Ленінград на завод "Монументскульптура". Там її висікали з граніту.

Під новий пам'ятник вирішили перепланувати і площу, яка тоді носила ім'я Космонавтів. Для цього її зробили удвічі ширшою, стелу з ракетою, що злітає (стояла навпроти кінотеатру "Восток"), перенесли до перехрестя між вулицями Комінтерну і Володарського.

Фото 7. Проект перепланування площі Леніну у Лозовій

До 100-річчя вождя нова лозівська площа готова не була. У 1973 році будівництво ще тривало.

Фото 8. Будівництво пам’ятника Леніну у Лозовій, 1973 рік

Монумент встановили і відкрили у 1976-му. Матеріал пам'ятника — сірий граніт, постамент зроблений з цегли і бетону та облицьований тим самим гранітом.

На фото видно, що фігура складається з великих блоків. Кожен близько півтора метра заввишки. Всього їх три. Середня густина граніту — 2600 кг/м3, можете спробувати розрахувати масу пам'ятника.

Фото 9. Встановлення блоків, з яких складається пам’ятник Леніну, 1976 рік

З цікавого. Розміри пам'ятників Леніну начебто залежали від розмірів і значення міст, і Лозовій не належало мати настільки великого Ілліча, але керівництво міськкому партії дуже хотілося. Зрештою масштаби пам'ятника обернулися перевитратою коштів, за що перший секретар міськкому Полешко отримав "згори" на горіхи, але таки залишив нащадкам "вагомий" спадок.

Фото 10. Відкриття пам’ятника Леніну у Лозовій, 1976 рік

Фото 11 і 12. Пам’ятник Леніну у Лозовій, жовтень 2014 року

Після серії повалень Ленінів у Харкові та області у Лозовій вирішили спитати громаду про подальшу долю місцевого пам'ятника. 8 жовтня депутати міськради проголосували за початок процедури громадських слухань.

Фото 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9: архів Лозівського краєзнавчого музею

Фото 4 і 10: надав Віталій Харченко

Фото 1, 11, 12: Валерія Гецко

Історія Ленінів у Лозовій записана зі спогадів колишнього головного архітектора міста Юрія Алексєєва, які також зберігаються у музеї.

Валерія Гецко