Розпорядження: допомогти 
Втягнути місцеву владу у допомогу учасникам антитерористичної операції лозівські волонтери намагалися з червня. Самооборонівець і депутат Ігор Коломак виступав на сесіях міськради, Жіночий легіон переконував оточення міського голови — нічого не виходило. Офіційній Лозовій потрібен був власний шлях, власні причини і власні темпи.
Так і сталося: допомога пішла пізніше й інакше — від медицини, освіти, депутатів, підприємств-соцпартнерів влади. В основну фазу процес увійшов із третьою хвилею мобілізації, коли у війська відправили одразу за сотню лозівчан — практично у кожній структурі міста з'явилися свої мобілізовані, яких знають, за яких болить.
Загальна сума допомоги перетнула позначку у 100 тисяч гривень, і соцпартнери готують наступну порцію.
Приватне над суспільним
Практика показує, що приватне прохання знайомої людини для депутата/чиновника практично завжди сильніше за суспільний запит, особливо коли прохання не суперечить закону, а запит — неоднозначний: хтось хоче, щоб влада допомогла землякам-героям в АТО, а хтось вважає бійців української армії злочинцями, що вбивають братів. За умовчанням мається на увазі, що суспільний запит для вищезгаданих осіб має вагу.
Про причини можна сперечатися, але факт у тому, що влітку депутати міськради зібрали гроші на два бронежилети за приватними зверненнями родин і проігнорували емоційні заклики колеги Коломака до відповідної систематичної роботи.
Окремі депутати, підприємці, керівники (можна читати як окремо, так і через дефіс) допомагали і досі допомагають тим, хто звертається, не афішуючи. Деякі — найчастіше, комунальники — жертвують гроші волонтерам.
Якраз комунальники з їхніми 4 тисячами, зібраними на шоломи, трохи вибивалися із загального настрою.
Грошей вистачало на три шоломи, але Жіночий легіон додав із зібраного на вулицях, і самооборона взяла п'ять. Весь кевлар одразу передали бійцям, спонсори отримали звіт.
Третя хвиля
В середині серпня у мерії скликали соцпартнерів (це такі підприємства/підприємці, які погодилися допомагати місту фінансово і підписали з мером договір соцпартнерства).
Розмова проходила за зачиненими дверима. Тільки після зустрічі міський голова Степанов розповів: він запропонував зібрати гроші на допомогу 22 батальйону тероборони і 92 окремій механізованій бригаді — там служить найбільше мобілізованих лозівчан. Часу — кілька днів. Це був початок третьої хвилі мобілізації: у військові частини щотижня йшли повні автобуси лозівських чоловіків.
На той момент мер отримав прохання про допомогу від бійців кількох АТОшних підрозділів і листа з облдержадміністрації з рекомендацією матеріально підтримати 92 ОМБр (її керівництво звернулося до губернатора).
Сергій Степанов одразу окреслив: офіційна Лозова допомагатиме тільки державним військовим формуванням, а не самоорганізованим добровольцям.
Поки соцпартнери збирали кошти, лозівські освітяни шкребли по засіках. Спільно вони завантажили фуру допомоги.
Разом з допомогою мобілізованим лозівчанам у Башкірівку (92 ОМБр) привезли рідних — кому маму, кому сина
На 22 батальйон, який перебував у зоні АТО, передали електрогенератор, бензопили і трохи одягу. На 92 ОМБр, яка готувалася до відправки, відвезли переважно ліжка, матраци, ковдри, подушки, рушники й постільне — хлопцям було ні на чому спати.
Усе це (за виключенням подушок і рушників від освіти) обійшлося більш ніж у 80 тисяч соцпартнерських гривень.
Для своїх
Під час третьої хвилі під мобілізацію потрапили лозівські медики, освітяни (серед яких — директор школи №7 Сергій Пасарар), комунальники. Запустився механізм допомоги "своїм".
Міська медицина віддала армії двох лікарів і трьох медсестричок. У Лозівській міській лікарні почали збирати гроші. Головний лікар Алла Шолом говорить, що відгукнулись усі — збір був добровільним і доволі успішним: після того, як мобілізованим колегам передали допомоги на майже 7 тисяч гривень (переважно військовий одяг і продукти), гроші ще залишились.
— Ми з ними постійно зв'язуємося, запитуємо, що потрібно, але вони відповідають, що поки нічого більше не потрібно. Навіщо ж купувати непотрібне? Буде необхідність — будемо купувати і передавати, — каже пані Алла.
Мобілізовані медсестри з міста Лозова і Лозівського району з волонтерками Жіночого легіону
З лозівської освіти пішли служити щонайменше п'ятеро чоловіків. Більшість — у зоні АТО.
Допомогу бійцям української армії у вересні-жовтні по школах збирали масово. Результатом акції були під 700 кілограмів продуктів, купа теплого одягу (від курток до шкарпеток), мішок засобів гігієни та різного корисного дробу, а також кілька сотень дитячих малюнків, розписаний побажаннями український прапор і понад 6 тисяч гривень грошима (долучилися також дитсадки і Будинок дитячої та юнацької творчості).
Більшу частину зібраного відправили під Луганськ командиру танкового підрозділу Сергію Пасарару. Вже він мав справедливо розподілити допомогу між бійцями. Вантаж доставив волонтер Вадим Яцина.
Вадим Яцина передає вантаж Сергію Пасарару
Частина привезеної допомоги
Фото зі сторінки волонтера Вадима Яцини у Фейсбуці
Кажуть, у школі за свого директора переживають, весь час передають привіти і дуже-дуже чекають.
Хоча переживають не лише у школі. Ще у серпні бюджетники і підприємці пожертвували для Сергія Пасарара 17 тисяч гривень на індивідуальний захист. На ці гроші директору-бійцю купили бронежилет найвищого класу — 6А — та фінський кевларовий шолом.
Поза боєм
Поки учасники АТО боронять підступи до рідних місць, тут в них народжуються і йдуть до школи діти. На початку осені на підтримку родин бійців місто виділило майже 4 тисячі гривень матеріальної допомоги по лінії соцзахисту.
Дві третини цієї суми пішло для родини Андрія Кузнецова, бійця 22 батальйону — у серпні в нього народився другий син. Маляті за рахунок матдопомоги купили ліжечко, одяг, памперси, іграшки, харчування і трохи засобів гігієни.
А ще з війни повернулися наші важкопоранені — Євген Городничук, Євген Копа, Олександр і Сергій Селюкови (батько і син), Володимир Полешко, лідер гурту "Мрії Марії".
Поки вони лежали у шпиталях по всій Україні, ними опікувалися місцеві волонтери, причому серйозно — хлопці демонстрували забиті холодильники і пакети ліків.
Однак попереду у всіх була реабілітація, тому, коли місто запропонувало по 2 тисячі гривень допомоги, ніхто з п'ятьох не відмовився. Під час зустрічі з мером родинам поранених також пообіцяли всебічну підтримку. Поки що приводу перевірити обіцянку у чоловіків не було (в крайньому разі, за інформацією Інфопорту — ВГ).
Три Сашка і алея героїв
Під час війни на сході Лозовій довелося тричі надягати траур — першим був танкіст Лавренко, потім — розвідник Бричук, і вже у жовтні — боєць ремроти Шаповалов.
Усі троє — Олександри, усі — особистості, які пам'ятатимуть.
Загиблих бійців поховали поруч, рядком, на головній алеї центрального міського кладовища.
Поховання організовувала мерія, на поминки родинам виділили по 5 тисяч гривень. Прощатися із загиблими приходив мер Лозової Сергій Степанов.
Тепер на кладовищі планують облаштувати спеціальне місце для вшанування загиблих бійців з відданням військових почестей — щось на кшталт меморіалу нинішньої війни.
Знову збори
У листопаді соцпартнерів знову зібрали у мерії. Цього разу вони організовують благодійний фонд і через нього здійснюватимуть регулярну допомогу, у тому числі, і учасникам АТО.
А поки фонд проходить реєстрацію, соцпартнери скинулися за старим зразком. Планували зібрати приблизно 50 тисяч гривень і закупити на них теплу білизну і продукти тривалого зберігання для бійців-лозівчан, сказав віце-мер Олександр Неділько. Говорить, кімната у мерії напроти його кабінету забита харчами вже майже доверху.
Саме Олександр Неділько, заступник міського голови з соціальних питань, курує у мерії роботу, пов'язану з підтримкою учасників АТО та їхніх родин — спілкується з волонтерами, координує закупку і доставку, зустрічається з рідними поранених і загиблих, організовує поховання.
Наступну посилку з допомогою віце-мер планує супроводжувати особисто. Коли вона поїде, серед помічників армії анонсувати не заведено.
Валерія Гецко
