Бувальщина (далі)

[Гнат Цибуля]

Але не все так сталося, як гадалося. Ніч у помічника отамана була не спокійна. Сон не йшов. У короткі хвилини забуття його навідували видіння страшніші одне від одного. То сам пан Степановський цілив у нього з пістоля, вирячивши випуклі очі з під широкого лобу, то козачка Запорожна, обернувшись відьмою, впивалася довгими нігтями йому в обличчя, але більше всього цієї ночі Перестрибайла турбував колишній сотник Нєдєлькін, розжалуваний до під’єсаула за неймовірну пристрасть до оковитої, чужих жінок та танців на канцелярських столах у приміщенні самої управи. Як водиться серед українців, сорока на хвості повідала Нєдєлькіну по те, що до усіх його негараздів причетний помічник Перестрибайло, з яким упродовж усієї служби якось не складалося. Помічник отамана виявився хитрішим. Ще до старшинських виборів, почувши своїми широко-розставленими ніздрями подих змін, потай нашептав маловідомому тоді шинкарю Степановскому про пристрасті та пороки усіх козацьких старшин, не оминувши увагою й сотника Нєдєлькіна. Злі язики кажуть, що саме це й дало можливість Перестрибайлу утриматися на своїй посаді після зміни влади у козацькій слободі та надовго позбутися свого давнього суперника. Нєдєлькін затаївши злобу, усіма силами намагався завоювати прихильність нового отамана, постійно чергуючи біля управи, щоб вчасно привітатися на ганку, допомогти зіскочити з коня та, знявши шапку, низько вклонитися, засвідчивши оголеною лисиною велику шану до отамана та його справ.
Напередодні старшинських виборів шинкар був красномовним. Ходив від сотні до сотні, зустрічався з людом прямо біля куренів, звинувачував усю козацьку управу на чолі з тодішнім отаманом Литвиновським у зазіханні на громадське добро та у марнотратстві, роздаючи рядовим козаками обіцянки разом з дешевим пивом у своєму шинку. Потихеньку на сторону шинкаря перейшла частина дрібних торгашів, що відійшли від реєстрової служби з різних причин, приторговуючи у слободі різноманітним мотлохом. Спочатку потайки, а потім відкрито Степановського підтримали й козаки, що займалися ковальською справою, виготовляючи усьому війську шаблюки, піки та пістолі. Їм хитрий шинкар після виборів пообіцяв повернути втрачені привілеї та зменшення подушного, яким останніх обклав Литвиновський.
Але остаточно завоювати прихильність рядових козаків шинкареві вдалося обіцянками затоптати ворогів та казнокрадів величезними чоботами, у які, одразу після отримання перемоги на виборах, Степановський обіцяв взутися на весь час наведення порядку та поверненню усій козацькій слободі втраченої слави.
Тяжкі спогади та роздуми помічника Перестрибайла перервав півень, привітавши вранішню зорю довгим та пронизливим співом. Проснувся й собака у сусідній садибі старого Рихмана, який з давніх давен опікується казною громади. Одним словом – ніч у помічника не вдалася, потрібно було йти на збори та в черговий раз вигадувати причи-ни невиплати утримання козакам. У вікно зазирнуло вранішнє сонце. «Пора» - пробурмотів Перестрибайло, спустивши ноги з теплої лежанки на свіжовимазану пахучою глиною долівку. Настав ранок.