У 1933 р. Сталін відмовився від прискорених темпів індустріалізації. Зміна економічної політики пояснювалась необхідністю побудови економічного фундаменту соціалізму. Але, зрозуміло, насправді владою шукався вихід з економічної кризи.
Перший крок у цьому напрямі - скасування продрозверстки. Це було зроблено постановою РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 19 січня 1933 р. "Про обов'язкову поставку зерна державі колгоспами та одноосібними господарствами". Селянам тепер залишалась продукція, вироблена понад норми здачі державі. Це стимулювало заінтересованість у розширенні посівних площ, відкривало шляхи до подолання безгосподарності.
Боротьбу з кризою почали проводити звичними для більшості методами - надзвичайними. Були створені політвідділи МТС і радгоспів, у руках яких зосереджувалась вся влада в районі. Ось як розповідає про структуру керівництва колгоспами начальник Політвідділу Лозівської МТС І. Г. Каратаев у 1933 році: "... Ми зосередили свої сили так, що на кожній виробничій ділянці є представник політвідділу... Ці товариші живуть безпосередньо в колгоспах і щоденно об'їжджають свої ділянки. В усіх сільрадах розроблені уповноважені райпарткому. Наша газета при МТС встановила три сількорівські пункти в найважливіших господарствах... таким чином, ми кожного дня маємо повну картину району; ми знаємо динаміку посівів, знаємо настрої колгоспників".
Для заохочення людей використовували преміювання, нагороди, турбувались про поліпшення побутових умов селян.
Так, колгосп ім. Леніна (Різдвянка) був одним із передових господарств району. За високі врожаї зернових культур ряд колгоспників у 30-ті роки було нагороджено орденами і медалями. і Орденом Трудового Червоного Прапора були нагороджені О. М. Рева, М. К. Воропаев, В. О. Свердленко, орденом Леніна -1. О. Свердленко.
Левченко Лукія Яківна з комуни ім. Чубаря була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора в 1933 р. Вона була депутатом обласної Ради, неодноразово нагороджувалась грамотами і цінними подарунками за високі врожаї зернових і технічних культур, за успіхи у розвитку сільського господарства.
В 1939 р. наш район був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Більше половини передових колгоспників і керівників були особливо відзначені медалями і грамотами.
У колгоспах були створені бригади з постійним складом працюючих, за якими закріплювались машини, реманент, робоча худоба. В нашому районі таких бригад було 96. З весни 1933 р. у рільничих бригадах, які спеціалізувалися на вирощуванні технічних культур, стали виникати ланки. Запроваджувалась індивідуальна і ланкова прогресивно-відрядна оплата праці.
Набула розповсюдження шефська робота. Василь Пилипович Шевченко згадував про комсомольську роботу в районі, зокрема про шефство над крейсером "Червона Україна", про збирання коштів на будівництво літака "Комсомолець України".
У артілі "Червона агрономія" були шефи - харківський завод "Серп і молот", робітники якого допомагали селянам ремонтувати сільськогосподарську техніку, проводили культосвітню роботу, подарували молотарку.
Фактор матеріальної зацікавленості позначився і на продуктивності праці. За передвоєнні роки було зміцнено матеріально-технічну базу сільського господарства. Зросла чисельність МТС по Україні - з 592 до 967, а число артілей, які вони обслуговували - з 12,2 до 18,3 тис. Наприкінці другої п'ятирічки працювало 958 МТС, які обслуговували 26,7 тисяч колгоспів.
З'явилося і заохочувалося владою соціалістичне змагання. Зокрема, була організована перша тракторна бригада з дівчат, очолювана Пашою Ангеліною в 1933 р., а в 1935-му вона ж стала ініціатором всесоюзного змагання тракторних бригад. В Лозівському районі в 1929 р. після закінчення курсів трактористів у Веселому отримала посвідчення А. Семененко. Потім тракторній справі навчилась Марія Назаренко з Кінного. А коли в 1931 році на відділку радгоспу "Комуніст" були організовані курси, трактористами стали Ганна Шапорева з Різдвянки, Лукія і Ганна Бурові з Шатівки,'1 Олександра Сумцова. їх залишили на відділку, і так була утворена' жіноча бригада трактористок. Подібні бригади в ті роки викликали щире захоплення в людей.
Тоді ж ланкова Марія Демченко з Київщини взяла зобов'язання виростити 500 цнт цукрових буряків з 1 га. Почалося змагання п'ятисотенниць, у якому брали участь і селяни Лозівщини. Так, наприклад, у с Олександрівка Артільської сільради були п'ятисотенниці Марія Степанівна Павлюк таТкаченко Пріся. Рекорди, подібні їхнім, ставили у багатьох селах. Пізніше виник рух тисячників. Найвищий урожай буряка зібрала ланка Марії Феоктистівни Пилипенко з колгоспу "Червона Україна" (с. Благовіщенка Федорівської с Ради) - 1047 цнт з 1 га. За це досягнення Марія Феоктистівна була нагороджена в 1936 році орденом Леніна. В с Артільному теж були тисячники - Сіроштан Євдокія Григорівна і Кулик Петро Михайлович.
Комуна "КІМ" змагалась із комуною "Червона агрономія". І таких прикладів було дуже багато. Результатом всього цього було подолання економічної кризи. Знову зростали хлібопоставки з України. Так, у 1933 р. у державні засіки надійшло 317 млн. пудів зерна, у 1935 р. - 462 млн., у 1937 - 496 млн. пудів. І хоча люди ще довго після голодомору не їли досита, на цей раз зростання хлібопоставок істотно не погіршувало добробуту селян. Більшість колгоспів почали розвивати підсобні виробництва - птахівництво, садівництво, бджільництво, тощо. Організовували тваринницькі ферми.
В 1936 р. радгосп "Комуніст" (центр - с Кінне) взяв інший напрямок у розвитку господарства - розведення племінних коней і одержав іншу назву - кінзавод "Піонер" 124. Протягом І і II п'ятирічок в радгоспі було побудовано ряд тваринницьких баз, гуртожитки для робітників, хлібопекарня, магазин, школа-семирічка.
В селах Полтавської сільради, наприклад, до війни вже були автомашини, молотарки, млини, ферми, завели племінну худобу. Було збудовано цегельний завод. За даними на 1939 рік в її колгоспах було 37 трактористів і комбайнерів, 9 шоферів.
Комуна "КІМ" крім вирощування ячменю, пшениці, вівса, займалася городництвом, розводила гусей, качок, курей. Передовиків посилали на зліт в Харків. За виконання соціалістичних зобов'язань комуна одержала від району премію - жеребця, косарку, снопов'язку, костюми для драмгуртка.
Не було, мабуть, в районі селянина, який не чув би про комуну ім. Чубаря Катеринівської сільради (з 1934 р. - колгосп ім. Хрущова). Це було зразкове господарство, в якому були трактори і інша сільгосптехніка, коні, корови, свині, кури. У той час збудовані житлові будинки, дитячий садок, їдальня, кухня і пекарня. В комуну приїздив Калінін, пізніше Петровський. З інших районів Харківської області приїжджали екскурсії. Були екскурсанти навіть із Франції. Кожного року кращі працівники артілі отримували грошові премії та різні товари.
Таким чином, напередодні війни сільське господарство вийшло на рівень продуктивності, що існував до початку суцільної колективізації.
